Спокійні пасажири витрачають. Операційна команда вирішує, чи вони спокійні.

Як програмне забезпечення для управління операціями регіонального аеропорту підвищує неавіаційні доходи — і що з цим можуть зробити керівники регіональних аеропортів.

Пасажирка, яка прибуває до регіонального аеропорту у вівторок уранці, за галузевими мірками — маленький шматочок даних. Її рейс о 09:40. Вона заходить до терміналу о 08:25. Це дає їй тридцять п’ять хвилин між проходженням контролю безпеки та початком посадки. Те, що вона зробить із цими тридцятьма п’ятьма хвилинами, у комерційному сенсі — найвагоміше з усього, що вона зробить в аеропорту того дня, — і найменш помічене.

Якщо вона одразу знаходить свій вихід, бачить стабільний час посадки й проходить повз стійку з їжею та напоями, укомплектовану під хвилю, частиною якої вона є, — вона сідає. Якщо вихід змінився двічі, черга на контролі безпеки з’їла двадцять вісім із цих хвилин, а оголошення з гучномовця суперечить екрану, — вона ходить туди-сюди. Вартість другого сценарію не з’являється в журналах льотного поля. Вона з’являється в касі біля виходу 4.

Ця стаття — короткий аргумент на користь того, що важіль неавіаційних доходів регіонального аеропорту — не концепція роздрібної торгівлі, не програма лояльності й не покращений зал очікування. Це операційна діяльність.

Рівняння неавіаційних доходів, сформульоване просто

Регіональні аеропорти заробляють відчутну частку свого прибутку з неавіаційних джерел: роздрібна торгівля, їжа та напої, паркування, пріоритетний прохід, членство в залах очікування, іноді готель. Точна частка різниться залежно від аеропорту та країни; структура рівняння — ні. Комерційний дохід на пасажира — важіль. Пасажиропотік — множник.

У рівняння два справжні вхідні параметри.

Один — час перебування: скільки часу пасажирка має після контролю безпеки до посадки. Інший — настрій: наскільки вона готова провести цей час біля каси, а не біля виходу. Більшість аеропортів вважають, що контролюють перше, а не друге. Насправді вони контролюють обидва, і друге випливає з першого.

Пасажирка, яка непокоїться, чи її вихід досі той, що був на екрані п’ять хвилин тому, не купить сендвіч. Пасажирка, яка точно знає, куди вона йде, коли, і що оголошення про посадку збігатиметься з екраном, — купить.

Де витікають доходи регіонального аеропорту

На практиці три операційні тертя коштують більше в комерційних доходах, ніж в операційних витратах, і вони не завжди на верхівці списку чергового керівника — бо на перший погляд це не операційні проблеми.

Плинність виходів. Пізнє призначення стоянки, зміни виходу після того, як пасажирка пройшла контроль безпеки, перепризначення в останню хвилину. Кожне з них змушує пасажирку переорієнтовуватися. Пасажирка, яка переорієнтовується, не їсть.

Непередбачувана посадка. Час посадки, що зсувається, черги, що розбухають і порожніють без попередження, і оголошення, що суперечать табло біля виходу. Пасажирка читає невизначеність як ризик і відповідає на ризик тим, що тримається біля виходу.

Функціональні силоси між операційним і комерційним підрозділами. Черговий керівник бачить один екран. Керівник роздрібної торгівлі — інший. Тим часом оператор їжі та напоїв біля виходу 4 комплектує персонал за минулим вівторком, а не за фактичним кластером вильотів цього вівторка. А інформація, яка дозволила б їй зробити краще, існує, десь в іншому місці будівлі, у вікні, яке вона не відкриває.

Жодна з цих проблем не є екзотичною. Це, загалом, дрібні тертя, про які всі в аеропорту знають і вважають частиною роботи.

Що змінюється, коли операційна команда отримує справжній інструмент

По-справжньому корисна платформа управління операціями аеропорту змінює три речі так, що комерційна команда помічає це раніше за операційну.

По-перше, призначення виходу стабілізується раніше. Коли розподіл стоянок, стан обслуговування на землі та готовність екіпажу містяться в одній системі, а не розкидані по раціях і таблицях, вихід, який пасажирка бачить на екрані о 07:30, — той самий, з якого вона сідає о 09:25. Як наслідок, кількість пасажирів, які блукають терміналом у пошуках потрібного монітора, падає майже до нуля.

По-друге, посадка стає передбачуваною. Черговий керівник знає в реальному часі стан кожного обслуговування на землі та ймовірний час вильоту. Ця інформація потрапляє на табло біля виходів і до системи оголошень без того, щоб хтось зчитував її з роздруківки. Пасажирка довіряє екрану. Роздрібна концесія довіряє хвилі.

По-третє, комерційна сторона перестає працювати наосліп. Коли оператор біля виходу 4 бачить, що за двадцять п’ять хвилин буксирується на виліт рейс із 180 пасажирами, які вже пройшли контроль безпеки, він комплектує персонал під нього. Коли керівник duty-free бачить, що ранковий кластер зосереджений на маршрутах із вищим профілем витрат, викладка на вітрині це відображає. Комерційна команда не просить операційну про послугу. Обидві працюють з однієї картини.

Понад усе, саме це дає єдине джерело істини, коли воно працює: не охайнішу панель, а кращі рішення у просторі між функціями.

Ілюстрація на 2,5 мільйона пасажирів

Уявіть європейський регіональний аеропорт із приблизно 2,5 мільйона пасажирів на рік. Ранковий операційний кластер — три вильоти протягом сорока хвилин — це момент найвищого доходу дня.

Зі спільною ситуаційною обізнаністю операційного та комерційного підрозділів виходи стабільні з моменту, коли завершується перший брифінг екіпажу. Чергу на контролі безпеки регулюють за хвилею, а не за годинником. А оператор їжі та напоїв біля виходу 4 укомплектував персонал під кластер, який бачить, а не під той, який пам’ятає з минулого тижня.

Пасажирка з початку цієї статті — та, з тридцятьма п’ятьма хвилинами, — сідає пообідати. Скромно. Але помножене на всі ранки року й на всіх пасажирів, які поводяться так само, це вже зовсім не скромно. Цифра в рядку управлінського обліку, що це фіксує, — саме та, яку комерційний директор представляє на засіданні ради в лютому.

Що це означає для керівника, який це читає

Аргументи на користь справжньої платформи для операцій аеропорту зазвичай формулюють в операційних термінах. Менша варіативність обслуговування на землі. Краща пунктуальність. Менше помилок під час передачі зміни. Журнал аудиту, який витримує перевірку. Усе це реальне, і це важливо.

Проте це не єдина частина аргументації.

Натомість аргумент, який чує комерційний директор, — про витрати пасажирів на один виліт. Платформа, яка покращує пунктуальність і дає комерційній команді вікно в операційну реальність, — це та сама платформа. Це не дві покупки. Це одна.

Більшість регіональних аеропортів ведуть операції на інструментах, яких було достатньо, коли денний розклад складався з трьох рейсів і трактора. Багато з них давно переросли цей етап. Інструменти, по-справедливості, мають не відставати.

Замовте 20-хвилинне демо

Dataero Airports — це операційний хребет, який ми будуємо для регіональних аеропортів, що переросли етап рації та таблиць і хочуть, щоб операційний і комерційний підрозділи працювали з однієї картини дня. Якщо ви хочете побачити, як це виглядає для аеропорту вашого розміру, ми покажемо за двадцять хвилин.

Замовити демо Dataero Airports →

Сенді Керрінгтон — комерційна директорка Dataero.